ПОПУТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Зв’язати, стягнути путами поги коня (передні з однією задньою або тільки передні); стриножити. [Трубай:] Попутай коней, най пасуться! Збрую І сідла поздіймай! (Іван Франко, IX, 1952, 273); Спустилися [опришкиї десь у лісок, попутали коні, полягали (Гнат Хоткевич, II, 1966, 238).
2. розм., рідко. Те саме, що поплутати. Отак і ти [Австрія] попутала народи, Всім давши зверхні вигляди свободи, Щоб одні одних гризли і душили (Іван Франко, X, 1954, 107).
♦ Біс (лихий, лукавий, нечистий і т. ін.) попутав кого — те саме, що Біс (лихий, лукавий, нечистий і т. ін.) поплутав (див. поплутати). Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий.. То тебе, каже, лихий попутав (Панас Мирний, I, 1954, 95); Левко похнюпився: — Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий. А після того ні хворостинки дурно ми не взяли із вашого лісу (Михайло Стельмах, I, 1962, 97).