ПОПУСТУВАТИ 1, ую, уєш, док. Пустувати якийсь час. Хлопці попустували трохи, а далі.. майнули на базар (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 132); Гостра, неспокійна Палажка таки й ненавидить Михайла. Якийсь уже він поважний дуже: ні похихотіти з ним, ні попустувати (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 102); Дівчата кинулися геть із ферми, почали крутити одна одну, наче в танці. Раді, бач, що роботу припинено і можна попустувати (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 241).
ПОПУСТУВАТИ 2, ує, док. Бути порожнім, не зайнятим ким-, чим-небудь, незаселеним і т. ін. якийсь час.