ПОПУСТ, у. чол.
1. Те саме, що попуск 1. — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 23).
2. розм. Полегшення фізичного або душевного стану. Пані все нездужає та нездужає: ні смерті, ні попусту (Іван Франко, II, 1930, 377).