ПО́ПУСК, у, чол.
1. Надмірна поблажливість; потурання. Допит неповнолітніх підсудних провадився.. без натиску, залякування, без упередженості до одного чи попусків до іншого (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 251).
Попуску не давати (не дати, не попускати, не попустити) — не виявляти поблажливості до кого-небудь, не потурати комусь. — Прокурор нас уже взяв на контроль. І попуску не дасть… (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 377).
2. мет. Термічна обробка сталі для зменшення її крихкості; відпуск.