ПОПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до попухнути, нопухти; // у знач. прикм. Натруджена, зморена, верталася вона щовечора додому, а світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Любов Яновська, I, 1959, 40).