ПОПРОСТУВАТИ

ПОПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док. Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати. Тим часом, як гості пили варенуху, в двір увійшли цигани й попростували до клуні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 79); Максим Кривоніс передав коня джурі і, розминаючи ноги, попростував до отаманового куреня (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 60); Хлопці звернули з шосейної дороги, попростували в той бік, де за сосновим бором та густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Юрій Збанацький, Курил. о-вн, 1963, 39); Данилко з прадідом Данилом вийшли з села, попростували в степ, просто на, південь (Юрій Яновський, II, 1958, 186);
//  Піти безпосередньо за ким-небудь. Менші дочки попростували за ними слідком, заглядаючи в світлицю через одчинені дпет (Нечуй-Левицький, III, 1956, 43).