ПОПРОСТЯГАТИСЯ, аємося, аєтеся, док.
1. Простягтися (про віти, гілки і т. ін.). Яких там між ними не було дерев, кущів: на іншім попростягались такі листи, що під одні три чоловіка сховаються од дощу, а на других такі дрібненькі, як пшеничні зернятка (Олекса Стороженко, I, 1957, 366);
// Зайняти собою великий простір, розташуватися на великій площі (про ліси, луки, селища і т. ін.).
2. розм. Лягти або впасти, витягнувшись на весь свій зріст, розпластатися (про всіх або багатьох). Потомлені козаки попростягались на долівці (Олекса Стороженко, I, 1957, 391).