ПОПРІ́ТИ, іє, док.
1. Зіпсуватися від надмірної вологості й тепла. Попріли усі стоги (Словник Грінченка); Думали було гречку змолотить, коли кинулись до неї, аж вона чисто попріла (Україна сміється, I, 1960, 315); — Пшениця — перший сорт, та жаль… підтекла, попріла вся (Олесь Гончар, II, 1959, 160);
// Набути стану запалення від перегрівання й поту (про шкіру).
2. Упріти, вкритися потом (про всіх або багатьох).
3. над чим, перен., розм. Докласти чимало зусиль, виконуючи яку-небудь роботу.
4. кул. Зваритися, упріти (про страви).