ПОПОШУМІТИ, мить, док., розм. Шуміти тривалий час;
// безос. у сполуч. із сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану. Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя. А тієї ночі нездорово так було й мені: попошуміло в у шах, у голові; учадів ще вдень (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 81).
ПОПОШУМІТИ
Тлумачення слова