ПОПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Мучити тривалий час; помучити добре. Дома ж на нього чекала кохана дружинонька, і пан Демид навмисне хотів затриматися, щоб попомучити її дожиданням (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 501); — Скільки вони попомучили подавальницю і дієтсестру! .. Що не подадуть їм — усе не те… (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 98).
ПОПОМУЧИТИ
Тлумачення слова