ПОПОМ’ЯТИ, мпу, мнеш, док., перех., розм.
1. М’яти тривалий час; пом’яти добре;
// М’яти якийсь час; пом’яти трохи. Парубкові ж хотілось хоч у руках попом’яти оте мудре сукно всіх кольорів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 175).
2. перен., розм. Дуже побити. — Він їздив кудись та забарився на один день; вона й напалася… Ну, він і попом’яв… (Панас Мирний, III, 1954, 145).
Попом’яти боки кому — дуже побити кого-небудь. — Та постійте, постійте трохи. Пуде й вам те, що ведмедівцям! Попомнуть і вам боки, як подільцям! (Панас Мирний, II, 1951, 86).