ПОПОЛОВІ́ТИ, іє. Док. до половіти. Дождався [Онопрій] нарешті, затвердло зерно, пополовіло стебло, похилилося вниз (Іван Франко, III, 1950, 206); Ниви якось несподівано, немов за один день, пополовіли (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 83); Вже місяць геть аж за хату зайшов, уже й небо на сході пополовіло (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 291); * Образно. [Ганна:] Колись і думки цвіли і рясніли, та пополовіли і зав’яли… (Марко Кропивницький, II, 1958, 21).
ПОПОЛОВІТИ
Тлумачення слова