ПОПОЛАМАТИ, аю, гієні, док., перех., розм.
1. Ламати багато разів, тривалий час.
♦ Голову пополамати — інтенсивно думати тривалий час, розв’язуючи щось. — Та й «одчоти» ваші поплутані. Господи, скільки я голову пополамав, поки дошпортався в чім діло… (Нечуй-Левицький, III, 1956, 187); Пополамати зуби об кого—що — зазнати великої поразки. [Сотник:] Півдня тільки було у нас гармат, А то їх всі на покидьки розбили [вороги] Й пішли на ґвалт, та з’їли гарбуза: Об нас собі пополамали зуби! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 554); Пополамати руки (рук) — переживати, страждати тривалий час; настраждатися дуже. А то, як вигнала мене свекруха, .. що я пополамала рук!.. (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 483).
2. у сполуч. із сл. себе, перен. Робити над собою зусилля багато разів, докорінно міняючи характер, звички. Щоб стати гідним цієї дівчини, ох, і доведеться йому себе пополамати… (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1952, 55).