ПОПОКРИЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час. [Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе… [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш! (Грицько Григоренко, Вибр.. 1959, 470); — Що вже попокричав, що попостогнав уві сні, так бодай і не згадувати… (Остап Вишня, I, 1956, 77).
ПОПОКРИЧАТИ
Тлумачення слова