ПОПНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. розм. Піти, податися куди-небудь. Куди піду і попнуся, скрізь багач панує, У розкошах превеликих днює і ночує (Марко Вовчок, I, 1955, 355).
2. розм. Податися всім тілом в який-небудь бік; відхилитися, відступити. Вона затрусилась, як лист, і несамохіть попнулась назад (Нечуй-Левицький, I, 1956, 328).
3. діал. Спромогтися зробити що-небудь, справитися з якоюсь роботою. — Як була я в панів, то робила за двох таких, як ти: варила обід на двадцять душ; а ти й на п’ять душ не попнешся (Нечуй-Левицький, II, 1956, 290).