ПОПЛИГА́ТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Рушити, плигаючи. — Льоню, глянь, заєць! —.. Косоокий здивовано повів головою і ніби неохоче поплигав у кущі (Олесь Гончар, IV, 1960, 59);
// Піти, підплигуючи або згинаючись і розгинаючись. З поклоном, мов та жаба, поплигала [бабуся] з хати (Панас Мирний, III, 1954, 301);
// Почати підстрибувати від поштовхів, коливань і т. ін. (про предмети). Знову поплигав човен, пришвартований до корми (Юрій Яновський, II, 1954, 95).
2. Плигнути один за одним (про багатьох).
3. Плигати якийсь час.