ПОПІСНІТИ, ію, ієш, док.
1. Стати пісним, малородючим (про ґрунт).
2. перен. Стати сумним, пригніченим. Пан наш. одержавши таку саму резолюцію, дуже щось попіснів і ніс повісив (Іван Франко, II, 1950, 50);
// Стати нежиттєвим; набути сумного, пригніченого виразу. [Кай Летіцій:] Обличчя у них [філософів] повитягались навіть, пожовкли, й попісніли (Леся Українка, II, 1951, 366); Лиш тут помітила [ґаздиня], що Маруся побіліла, попісніла у личко і хитається, хитається… Підхопила її, крикнула на чоловіка, щоб дав води… (Гнат Хоткевич, II, 1966, 172).