ПОПІДПИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попідпирати. 30 літ прожив [о. Нестор] у старій плебанії, критій соломою та попідпираній з усіх боків (Іван Франко, VII, 1951, 46); Яблуні в саду. Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами (Андрій Головко, I, 1957, 442).
ПОПІДПИРАНИЙ
Тлумачення слова