ПОПЕТЛЯ́ТИ, яю, яєш, док., розм.
1. неперех. Петляти якийсь час. Юнак.., попетлявши кількома вулицями, опинився на довгій магістралі, що носила назву Петінки (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 5); Машина в’їхала в ліс, попетляла ще трохи по тісній просіці і вискочила на галявину (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 292).
2. у сполуч. із сл. шлях, дорога, стежка і т. ін., неперех. Пролягти, бути розташованим з вигинами в різних напрямках.
3. перех. Заплутати (сліди). Здавалось, що не людина тут пройшла, а хитрий і досвідчений вовк попетляв сліди (Юрій Збанацький. Ліс. красуня, 1955, 163).