ПОПЕРЕПЛУ́ТУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до попереплутувати.
2. у знач. прикм. Який має вигляд сплутаного (про багато чого-небудь). — Які товстющі попереплутувані залізні арки! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 258).
3. у знач. прикм. Який відзначається порушеним порядком, порушеною послідовністю (про багато чого-небудь). Оце вийме [сопілку] з пазухи.. І поллються журні звуки якихось пісень, що складалися в маленькій голівці самотнього хлопчини, що залишилися попереплутуваними уривками з недавнього минулого (Андрій Головко, I, 1957, 131).