ПОПЕРЕКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поперекидати 1. Деякі стільці лежали поперекидані (Нечуй-Левицький, III, 1956, 152); Металічні коробки з кіноплівкою були поперекидані, і з них випало кілька кружалець змотаної кінострічки (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 84);
// поперекидано, безос. присудк. сл. В хаті все поперекидано, видно, вивозили наспіх (Григорій Тютюнник, Вир. 1964, 351).
ПОПЕРЕКИДАНИЙ
Тлумачення слова