ПОПЕРЕКО́ШУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поперекошувати.
2. у знач. прикм. Розміщений косо. Стіл, сейфик, стільці, дерев’яні футляри годинників, що висіли поперекошувані на стіні, валялися на долівці, — все було припорошене глиною (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 106).