ПОПЕЛИ́ТИ, ить, недок., перех. Перетворювати на попіл; спалювати. Довкола покоси вогонь попелив, гармати змагалися з небом самим і весь виднокіл, як туман, застелив дим (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 8); * Образно. Хто світле немовля живе від лона матернього рве, І розтліває, і сквернить, І чисте серце попелить? (Максим Рильський, II, 1960, 152).
ПОПЕЛИТИ
Тлумачення слова