ПОПЕЛІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до попеліти. Серед спустошеного виноградника стояв робітник, байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Він.. глядів і глядів у огнище, на миготячі іскри та попеліючі поліна (Іван Франко, VI, 1951, 65).
ПОПЕЛІЮЧИЙ
Тлумачення слова