ПОПЕЧЕНИЙ

ПОПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попекти. [Ірина:] Коли я лежала в госпіталі сліпа і поранена, з попеченим і пошматованим обличчям, любов заміняла мені все… і світло, і світ (Іван Кочерга, II, 1956, 512); З воза виставилося покарбоване обличчя бабусі.., біла закустрана борода дідова з червоним, попеченим сонцем лицем та ясними очима (Панас Мирний, IV, 1955, 311); Юра проходить крізь зарослі, ..лице попечене кропивою, руки подряпані в кров, штанці і панчохи пошматовані (Юрій Смолич, II, 1958, 48); Над ними розкинула обгорілі, передчасно оголені віти крислата стара яблуня, на якій дивними здавалися плоди.. Вони були зовсім попечені в полум’ї пожежі (Олесь Гончар, III, 1959, 84);  * Образно. [Орест:] Хіба мати може скривдити… [Дрозденко:] Ну, звичайно… їй самій серце попечене (Іван Кочерга, II, 1956, 402).
 Як (мов і т. ін.) [кропивою] попечений — дуже швидко, раптово. Ґава під впливом тих слів, мов кропивою попечений, і собі ж схопився нарівні ноги (Іван Франко, III, 1950, 21).