ПОПАСКИ, присл., розм.
1. Пасучись на ходу. Зарядив дощ.. Спершу вівці наче зраділи — розкотилися по толоці, щипаючи попаски низеньку, приземну травицю (Панас Мирний, I, 1949, 157);
// Пасучи на ходу. Це був той ранній час, коли в степу так гарно, коли чабани випускають овець із кошар і зорюють, тобто ведуть їх попаски степом ще при світлі зорі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 253).
2. Те саме, що обережно. Кішка іде попаски (Словник Грінченка); Одна курка відокремилася від гурту й попаски наблизилася до засади (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 219).