ПОПА́Р, у, чол.: Не давати (дати) попару кому — не давати перепочинку, спокою кому-небудь; Не знаходити (знайти) попару — не знаходити перепочинку, спокою. [Риндичка:] Та за мною парубки, було, так мордуються, що аж попару не знайдуть, аж тини тріщать (Марко Кропивницький, I, 1958, 507); В цій тиші Григорко виразно чув биття свого серця, що попару не знаходило в грудях, наче хлопцеві снився кошмар… (Юрій Яновський, Мир, 1956, 138).
ПОПАР
Тлумачення слова