ПОПАНУВА́ТИ, ую, уєш, док. Панувати якийсь час. Якби тобі довелося В нас попанувати, То знав би ти, пане-брате, Як їх називати, Отих твоїх безталанних Дівчаток накритих (Тарас Шевченко, II, 1963, 209);
// Жити по-панському якийсь час. — Ти б, серце, вічно панувати хотіла. Доволі. Попанувала, і годі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388).
ПОПАНУВАТИ
Тлумачення слова