ПОПАНЬКАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Панькати кого-небудь, потурати чиїмсь примхам, каверзуванням якийсь час.
2. перех. і неперех. Запобігливо догоджати кому-небудь якийсь час. — Дам, дам [чаю]! Ось тільки гітлерівця попанькаю. Денщика послав по вино, а я повинна бігати (Юрій Яновський, I, 1954, 158).