ПОПА́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех. Пахкати час від часу. Тихо попахкувала пухка прохолодна пилюка під гарячими ногами (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 368); Одноманітно, немов рахуючи краплі, попахкував десь нафтовий двигун (Семен Скляренко, Хазяїни, 1958, 37).,
2. перех. і неперех., чим. Пахкаючи, палити люльку, цигарку і т. ін. Замість старого знайомого сидів інший і попахкував довгу люльку (Мирослав Ірчан, II, 1958, 305); — Ні, ні, до чого я веду? — говорив Кужель, попахкуючи товстою цигаркою і кривлячись від уїдливого диму (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 46).