ПООБТИНА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Обтяти багато чого-небудь. — Пообтинай нігті свої й дай мені (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 235).
2. Відрізати повністю багато чого-небудь. Він тямив уже, як ліпше підрубати дерево, як пообтинати суччя на нім (Літературна Україна, 29.III 1968, 4).