ПООБТІСУВАНИЙ

ПООБТІ́СУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пообтісувати:
//  у знач. прикм. — Що се ви робите? — спитав боярин майстрів. — Згадай, коли мудрий! — відповіли ті з насмішкою, збиваючи пообтісуване дерево докупи (Іван Франко, VI, 1951, 108).