ПООБРУ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Рубаючи, відокремити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема). І на доброму древі, бува, наростає Пагоння вовче, лихе — геть пообрубуй його! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 381); — Найду! Руки пообрубую, а знайду, хто він… (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 419).
2. Обрубати кругом, з усіх боків багато чого-небудь, їх [верби] восени пообрубували і тепер з їх чучматих голів виростали нові тонкі паростки (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 25).