ПООБІЧ, присл., рідко. Те саме, що обабіч. Він [хлопчик] усе хлюпощеться [в калюжі], бродить та весело позирає пообіч (Любов Яновська, I, 1959, 409); Пообіч рівних стежечок важко хилилися айстри (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 143).
ПООБІЧ
Тлумачення слова