ПОНИЖЧЕ, присл., розм.
1. Трохи нижче. Оця [зоря], з тисяч ясна, Що сходить від бору, Мов краєчок сонця, Це — панова з двору. Та друга, понижче, Як злото хороша, Що над ставом блима, — Нашого пробоща (Павло Грабовський, I, 1959, 545).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення місця або предмета: а) трохи нижче від якого міститься, рухається або відбувається що-небудь. А понижче села четвертий, найкрутіший скрут (Іван Франко, III, 1950, 7); б) трохи нижче якого спрямована дія. Тимко щосили розмахнувся веслом, шмагонув старого понижче спини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 256).