ПОНТОНЕ́Р, а, чол. Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони. Він мовчки робив своє діло і слухав, як поруч з ним гнівався, кричав на понтонерів майор, що керував переправою (Олександр Копиленко, Навколо полум’я, 1961, 198); Танкісти, не чекаючи понтонерів, швидко відшукали броди з кам’янистим ґрунтом і перебрались на протилежний берег (Радянська Україна, 9.V 1967, 2).
ПОНТОНЕР
Тлумачення слова