ПОНО́ВНО, діал. Присл. до поновний. В слідуючих хвилинах загриміло й заблискало наново і поновно вдарив грім (Ольга Кобилянська, III, 1956, 252); Яким поновно налякався, приступив ближче до воза (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 12).
ПОНОВНО
Тлумачення слова