ПОНО́СКА, и, жін., мисл. Предмет, який навчена собака приносить у зубах. Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 389); Зразу так-таки ви беретеся і вчити Джека різних потрібних мисливських штук: іти за ногою, приносити поноску, шукати заховану якусь таку річ і т. ін. (Остап Вишня, II, 1956, 137).
ПОНОСКА
Тлумачення слова