ПОНІМІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поніміти. Старі довго мовчали, прибиті й понімілі, гість терпляче чекав (Юрій Яновський, I, 1954, 115); * У порівняннях. — Чого ж вимовчите? Чому нічого не кажете, не просите… стоять навколішках, мов понімілі, — з болем та слізьми заговорили жінки до чоловіків (Панас Мирний, III, 1954, 309).
ПОНІМІЛИЙ
Тлумачення слова