ПОНЕВОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОНЕВОЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. Англія століттями поневолювала Ірландію.. (Ленін, 24, 1972, 348); Не вперше Почило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 134); Вона [боротьба] не припинялась і тоді, коли польська шляхта на чолі з Пілсудським поневолила всі землі Західної України (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 32);
// Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь). Мануфактурний поділ праці приводить до того, що духовні потенції матеріального процесу виробництва протистоять робітникам як чужа власність і сила, що поневолює їх (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 363).
2. тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі. Поневолила дочку заміж (Словник Грінченка).