ПОНЕВОЛІ, присл., розм. Незалежно від бажання, у зв’язку з необхідністю. Старе тіло щось нездужа, До воріт не добрести. Поневолі в самотині, Не виходячи, сижу (Павло Грабовський, I, 1959, 601);
// Мимоволі. В тій хвилі почувся чистий, дзвінкий дівочий голос — десь немов над його головою. Він озирнувся поневолі на вершки буків (Іван Франко, III, 1950, 86).
ПОНЕВОЛІ
Тлумачення слова