ПОНЕВІ́РКА, и, жін., діал. Поневіряння. Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (Іван Франко, VII, 1951, 267); Дорогою через поля і луки Його ведуть жандарми у Дрогобич, В тюрму ведуть на поневірку й муки… (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 155).
ПОНЕВІРКА
Тлумачення слова