ПОНЕХТУВАТИ, ую, уєш, док.
1. неперех., ким. чим. Поставитися із зневагою до кого-, чого-небудь.
2. перех., розм. Зіпсувати, пошкодити що-небудь. Як нап еться, то сорочки рве, горшки б’є, сказано, що на очі натрапиться, усе понехтує (Словник Грінченка);
// Побити, понівечити кого-небудь. От падлючі діти — так понехтували хлоп’я: як побили (Словник Грінченка).