ПОНАСАДЖУВАТИ 1, ую, уєш, док., перех.
1. Насадити багато чого-небудь (дерев, кущів і т. ін.). По обидві сторони шляху поробили земляні насипи, в Гетьманщині звали їх брильками, і на них понасаджували дерева (Олекса Стороженко, I, 1957, 241); Садочок собі зростив [пан Лукаш]; в тому садкові понасаджував аґрусу та порічок на грядках (Марко Вовчок, VI, 1956, 223).
2. Посадити багатьох, у багатьох місцях;
// перен. Написати в багатьох місцях щось небажане. [Жура:] Понасаджуєш де треба й не треба — «буза», «трепаться», «барахло» — і переклад готовий (Іван Кочерга, II, 1956, 108).
3. розм. Надати землю, маєтки у володіння багатьом, поселити багатьох, у багатьох місцях. Князі понасаджували здовж дуклянської дороги своїх бояр (Іван Франко, VI, 1951, 39);
// Заснувати, впровадити багато чого-небудь (установ, контор і т. ін.), у багатьох місцях.
ПОНАСАДЖУВАТИ 2, ую, уєш, док., перех. Настромити багато чого-небудь на щось.