ПОНАПИВАТИСЯ, аємося, аєтеся, док.
1. Вгамувати спрагу (про багатьох). Набирають [діти] воду в пригорщі й смаковито п’ють, а понапивавшись, пустують, бризкають один одному в обличчя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 222);
// Випити чого-небудь (про багатьох). Посходились люди, понаїдались, понапивались, подякували, стали розходитися (Словник Грінченка); — Понапиваються [запорожці] гарячої смоли, — розказує чорт, — як тії горілки, позалазять у печі та й почнуть шпурлять відтіля головешками (Олекса Стороженко, I, 1957, 88); * Образно. Кишіло бандами… Та як узялися незаможники з Червоною армією — нема їх тепер… Як нагнали раз на Псьол — скільки їх тоді води у Пслі понапивалося… (Остап Вишня, I, 1956, 153).
2. Упитися, стати п’яними (про багатьох). [Лукерія Степановна:] Гості наїздять все достойні люде, — а як понапиваються, то ще гірш скаженіють, як мужики! (Марко Кропивницький, II, 1958, 297); [Розпорядник:] Ви понапивались І рев тут підняли (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 422).