ПОНАПИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понапихати. Чічі тілько мацає понапихані чимось кишені і в капоті, і в штанях, аж порозпирало (Степан Ковалів, Тв., 1958, 179);
// понапихано, безос. присудк. сл. Там — ціла вулиця кам’яних крамниць, де видимо-невидимо понапихано всякого краму (Панас Мирний, II, 1954, 120).
ПОНАПИХАНИЙ
Тлумачення слова