ПОНАМІТА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Намести багато чого-небудь. На підвіконнях, по той бік шибок, вітер понамітав снігу (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 224); Завірюха, понамітавши за ніч гори снігу, вгомонилася (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 100);
// безос. Впоперек вулиці понамітало кучугури заввишки в людський зріст (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 114).
ПОНАМІТАТИ
Тлумачення слова