ПОНАЛИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поналивати. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота (Іван Франко, I, 1955, 273); Спинаючись попід тином, щоб не попасти в поналивані вчора калюжі, пішли ми до попового двору (Леся Українка, III, 1952, 574); Потягли [люди] з хати, незважаючи, що й чарки поналивані і калач дружко покраяв (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 220);
// поналивано, безос. присудк. сл. Скрізь було мокро, поналивано, в берегових ямках лишалась вода (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393).
Поналивані кров’ю — почервонілі від злості, напруження і т. ін. (про білки очей, обличчя багатьох). Бігли людонькове польовою стежкою, задихані, червоні, присипані пилом, очі кров’ю поналивані, бо спека була велика (Іван Франко, III, 1950, 204).
ПОНАЛИВАНИЙ
Тлумачення слова