ПОНАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док.
1. неперех. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях. Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! (Словник Грінченка).
2. перех., у сполуч. із сл. горілка, самогон. Добути способом перегонки якусь кількість чого-небудь (про багатьох).