ПОНАКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понакривати. На рухомих підставках стоять бюсти, понакривані мокрими шматами (Леся Українка, III, 1952, 44); Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп’яними й з кори, стояло серед гайка (Борис Грінченко, II, 1963, 330); На причілку в холодку, під високими черешнями, були понакривані столи для духовенства та значніших парафіян-господарів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 8);
// понакривано, безос. присудк. сл. Відчиняйте, люди, двері, Понакривано столи!.. Посідали комбайнери, Трактористи почали (Павло Усенко, Листя.., 1956, 156).
ПОНАКРИВАНИЙ
Тлумачення слова